Головна » Війна » Путін бреше про “жахливі втрати” ЗСУ: невже хтось у це вірить?

Путін бреше про “жахливі втрати” ЗСУ: невже хтось у це вірить?

Навіть на 16-й місяць Великої війни російська пропаганда впливає на частину українців. Цифри не критичні, але і з цим треба щось робити

Під час зустрічі з воєнкорами 13 червня Путін хизувався втратами ЗСУ. Мовляв, за останній тиждень втрати з боку Росії «вдесятеро нижчі», ніж втрати України. При цьому жодних конкретних цифр не назвав. Водночас він заявив, що український контрнаступ триває. І що наші військові вже нібито втратили 25–30% техніки, яку поставили західні партнери. Дивно, що міжнародний злочинець не заявив, що ця техніка вийшла з ладу ще дорогою до України. Або що російське військо знищило не 25–30%, а 250–300% машин, які ми отримали…

Те, що Путін бреше – не новина. І ми це доведемо. Інша справа, що частина українського суспільства є об’єктом цієї брехні, яка, на жаль, інколи досягає мети – демотивує. Особливо зараз, коли ключовою темою є контрнаступ ЗСУ. Від українських джерел новин з фронту людям часто не вистачає. Причина зрозуміла – режим інформаційної тиші. Але натомість ці новини вони беруть з джерел російських та анонімних. І Росія цим, звісно, користається. РФ намагається використати цей інформаційний вакуум, аби примусити українців сумніватися, ставити публічні запитання… Зрозуміло, що у ХХІ столітті щільних кордонів між інформаційними полями немає, але треба боротися, протидіяти ворожій пропаганді. Як? Це сьогодні ключове питання.

 

ДО 20% УКРАЇНЦІВ РІЗНОЮ МІРОЮ ЗАЗНАЮТЬ ВПЛИВУ РОСПРОПАГАНДИ

Цифра не критична. Більш того, як розповіли «Укрінформу» в Київському міжнародному інституті соціології (КМІС) – вкрай оптимістична. Тим не менш, навіть на шістнадцятому місяці Великої війни частина громадян піддається ворожому інформаційному впливу.

«Конкретної соціології з цього приводу немає, проте заміряти показники впливу російської пропаганди та брехні можемо шляхом результатів наших опитувань. У лютому 2019 роках КМІС ставив респондентам запитання «Чи вважаєте Ви, що самі здатні відрізняти якісну інформацію від дезінформації та фейків?». 52% опитаних відповіли, що можуть відрізнити якісну інформацію, 26% – вважали себе нездатними до цього, 22% – не змогли визначитися», – коментує Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС.

У грудні 2022 року дослідники знову поставили це запитання для аналізу динаміки. Що змінилося? 78% респондентів упевнені в тому, що вони здатні відрізнити якісну інформацію від дезінформації та фейків, 16% – ні, 7% – важко сказати.

Наступний соціологічний зріз теж стосується конкретики.

“Про що йдеться? Ну, наприклад, до 24 лютого 2022 року Москва активно просувала наратив про те, що, мовляв, Росія не воює з Україною на Донбасі, а що там — йде громадянська війна. Так от, ми ставили респондентам відповідне запитання, що насправді, на їхню думку, відбувається на Сході…. Ми розуміли, що на людей, які обрали “громадянський конфлікт”, очевидно, подіяла ворожа пропаганда. Але все це було до широкомасштабного вторгнення РФ, – каже виконавчий директор КМІС. – Як зараз? Минулого року в нас було декілька хвиль (у вересні та грудні 2022 року), коли ми ставили подібні запитання. Фахівці КМІС досліджували те, що найактивніше просуває російська пропаганда (так звані “наративи розколу”), й намагалися зрозуміти, чи поділяють їх українці».

Пан Грушецький назвав трійку таких «наративів», а також те, наскільки вони «зайшли» українцям.

№1. «Існує серйозний конфлікт між політичним та військовим керівництвом України»

У вересні минулого року 14% українців вважали, що між політичним та військовим керівництвом існує серйозний конфлікт. У грудні частка таких респондентів знизилася до 10%. Відповідно відсоток переконаних у тому, що політичне керівництво України та військове командування діють злагоджено як одна команда із спільною метою перемогти у війні виглядав так: у вересні – 71%, у грудні вже більше – 77%.

№2. «Влада України готова піти на неприйнятні компроміси з Росією»

Між вереснем і груднем 2022-го стало трохи більше тих, хто вважає, що влада готова піти на неприйнятні компроміси з Росією (з 5% до 7%), але при цьому все одно абсолютна більшість (84%) українців зберігають переконаність, що влада не збирається і не піде на неприйнятні компроміси з РФ (у вересні було 87%).

№3. «Захід втомився від України і хоче, щоб Україна домовлялася з Росією»

Станом на грудень 2022-го лише 15% українців вірять, що Захід втомлюється від України та хоче, щоб Україна вела перемовини з Росією (стільки ж було у вересні). Водночас з 73% до 76% стало більше тих, хто вважає, що Захід продовжує надавати підтримку України і очікує завершення війни на прийнятних для України умовах.

«Який можна зробити висновок? Ми бачимо, що до 20% українців досі підпадають під вплив російської пропаганди, однак абсолютна більшість українців згуртовано її відкидають і не сприймають. І це дає нам досить оптимістичну картину, особливо враховуючи те, в яких реаліях ми сьогодні живемо, скільки ресурсів, починаючи з 2014 року, ворог вкладає у поширення фейків та дезінформації. 80% тих, хто таке відкидає – це чудовий показник. Він може рости, може трохи падати в залежності від обставин. Найближчі тижні нас чекає продовження контрнаступу, саміт НАТО у Вільнюсі…  Але загалом, вважаю, цей показник залишатиметься на достатньо високому рівні», – заспокоює Антон Грушецький.

 

ДУРЕНЬ ДУМКОЮ БАГАТІЄ: ЗАЯВИ ПУТІНА ПРО ВТРАТИ УКРАЇНИ – ПОВНА МАЯЧНЯ

Тим часом, на маячню Путіна уже відреагували в Міноборони України. За словами заступниці міністра Ганни Маляр, ЗСУ під час наступу несе втрати в рази менші порівняно з окупантами, попри брехню росіян про протилежне.

«Якщо говорити про співвідношення загиблих по двох оперативно стратегічних угрупованнях військ, які зараз наступають, то за минулий тиждень цифри такі: по «Хортиці» (це там, де Бахмутський напрямок) – у ворога загиблих у 8,73 разів більше, майже в дев’ять разів; по «Таврії» (там, де Запорізький і Бердянській напрямки) –  загиблих у ворога в 5,3 разів більше, ніж у нас», – заявила пані Маляр.

Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко про сказане російським диктатором: «Втрати російських окупантів з початку червня складають понад 9 000 особового складу. Станом на 14 червня, було також знищено 139 танків, 175 ББМ 31 систему ППО. Для розуміння – рекорд весь цей час тримав березень 2022 року, коли було знищено 45 ЗРК окупантів. Схоже, ми наближаємось до нового рекорду».

В загальному, продовжує експерт, така динаміка втрат противника багато про що каже. Але є й інші ознаки російської брехні.

«Якби росіяни справді, як говорить Путін, не понесли серйозних втрат, то навіщо тягнути до 1-ю лінії оборони, сили, що перебували в резерві, в основному на 2-й і 3-й лініях? Зокрема, щоб зупинити просування Сил оборони України вниз по берегу річкою Мокрі Яли до села Старомлинівка та селища Велика Новосілка (Волноваський р-н Донецької обл., – Ред.), командування окупантів витягло з “комфортних” окопчиків 127-му мотострілецьку дивізію. Навіщо? Бо не вистачає ресурсу. А чому не вистачає? Мабуть тому, що втрати великі», – каже військовий аналітик.

58-ма армія РФ на Запорізьких просторах так само не надто комфортно себе почуває. Їй знадобився додатковий ресурс 49-ї армії.

«З Херсонської області командування окупантів терміново почало стягувати сили в трикутник Токмак-Василівка-Мелітополь, для зміцнення третьої лінії. Чому так? Схоже, РФ понесла суттєві втрати за останні два тижні. Звичайно, російські пропагандисти своїм споживачам інформаційного фаст-фуду цього не розкажуть. Натомість розкажуть про те, що в української армії внаслідок “проваленого” наступу понад 50% втрат особового складу, знищено всі танки Leopard 2, Київ у паніці, у Байдена істерика…» – іронізує пан Коваленко.

Його слова підтверджують військові, які воюють на Токмацькому та Волноваському напрямках. Але перед цим – процитуємо фейк міністра оборони РФ Шойгу від 8 червня: «Уночі на Запорізькому напрямку 47-а механізована бригада ЗСУ чисельністю до 1500 людей та 150 одиниць бронетехніки спробувала прорвати оборону. (…) Противник був зупинений і з великими втратами відійшов. В бою українська бригада втратила 30 танків, 11 бойових машин піхоти та до 350 людей».

А це – заява головного майстер-сержанта 47-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Валерія Маркуса, «Маґура»: «У той день, коли росіяни заявили про «знищення 47-ї бригади» та «350 загиблих», у бригади насправді було 5 загиблих. Це перше. Друге – щодо їхніх утрат: тільки за вчора (12 червня, – Ред.) в Токмак вони привезли з цього напрямку понад 100 своїх убитих. За останні кілька днів ми знищили півтора десятка їхніх танків, два “Сонцепьока”. Скільки ми знищили їхніх БМП — я навіть не рахував. Ми у наступі, вони — в обороні. І вони зазнають втрат у рази більших за наші».

Подробиці деокупації с. Нескучне від заступника командира 7-го окремого батальйону «Арей» Української добровольчої армії 129-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Сергія Жеребила (позивний «Херсон»): «Майже дві з половиною доби безперервно йшов бій за Нескучне. Це була зона відповідальності 60-ї мотопіхотної бригади російської армії. Наші хлопці проявили мужність і стійкість. У нас шість загиблих. Чи можна оцінити скільки окупантів було там знищено? Ми не рахували. Але полонені нам розповідали, що було їх там усього було більше ніж 200 осіб. Без перебільшення: більше половини залишилось там навічно».

На жаль, з нашого боку втрати є. Це факт. Але явно не вдесятеро більше, ніж в окупантів.

«ЗСУ перейшли в наступ на низці ділянок фронту. Через це втрати серед наших військових зросли. Більше того, ми, через зволікання наших партнерів, переходимо до наступальних операцій з мінімальною кількісною перевагою в артилерії і системах залпового вогню. Ми не маємо панування в повітрі. Але все одно наступаємо на обладнані оборонні рубежі ворога. У нас нема іншого виходу», – розповідає керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.

За його словами, в теорії сторона, яка наступає, несе втрати в 3, а то й 9 разів більші, ніж та, яка обороняється.

«Очевидно Путіну його генерали так і доповідають. А як же інакше? Українці наступають, а росіяни при цьому гинуть неначе вони штурмують Бучу і Гостомель? Не логічно. Але на ділі втрати загарбників в нашій контрнаступальній операції перевищують втрати ЗСУ. Чому? На те є низка причин», – каже експерт.

По-перше, українські командири не знають що таке “м’ясні штурми” і не хочуть знати: «В ЗСУ зросла нова тактична школа, яка кардинально відрізняється від російсько-радянської “жуковської м’ясорубки”. Міняється тактика бою».

По-друге, і це важливо, українські воїни все більше ведуть війну на західній техніці. Її головна перевага – не стільки більша потужність, точність і дальність, хоча це теж дуже важливі її характеристики, а збереження життя екіпажу.

«Після перших ударів Сил оборони на півдні, роспропагандисти аж захлиналися від захоплення: “Ми палимо “Леопарди” і “Бредлі””, демонструючи фото бою, в якому загін однієї з бригад ЗСУ потрапив у вогневу засідку. Так, ми втратили щонайменше один танк Leopard 2 і кілька БМП Bradley. Але саме конструкційні особливості цих машин і злагоджена, без паніки, робота екіпажів зберегла життя воїнів. Більше того, хлопці добряче “завдали жару” нападникам. А це свідчить, що не дарма їх вчили тактиці і експлуатації на полігонах партнерів по НАТО», – акцентує військовий експерт.

Значна частина з ушкоджених в бою бойових машин – не незворотні втрати, їх відновлять і знову введуть у

бій.

«Ремонтопридатність – ще одна перевага нової техніки. Страшно уявити, як би розвивався бій, якби в засідку попали бійці на Т-72 і БМП-2. Отже, втрати є. Важкі. Але втрати ворога в рази більші. І їм страшніше – ми йдемо по своїй землі, а вони зариваються в чужу», – наголосив Павло Лакійчук.

ДЛЯ ЗАХИСТУ НАЦБЕЗПЕКИ: ПІД ЧАС ВІЙНИ ПОТРІБНА ЦЕНЗУРА І КОНТРПРОПАГАНДА

Ряд заходів після 2014 року, як-от припинення трансляції російських телеканалів, закриття доступу до російських соціальних мереж, закриття проросійських телеканалів в Україні тощо – дало свій результат. Втім, як уже згадувалося вище, частина людей (до 20%) все ще підпадає під ворожий вплив. Що з цим робити, як протидіяти?

За словами Олександра Коваленка, в умовах повномасштабної війни західні стандарти медіа, свобода слова і думки – це більше про зло.

«Має бути максимально жорсткий контроль за інформацією, особливо за чутливою. Втім, часом і про «пряник» – деяку лояльність – не варто забувати. Суспільство постійно знаходиться в стані психологічного напруження. І ворог цим користується».

Експерт наголошує, що проти українців ведеться не лише «кінетична» війна, а й війна інформаційна. І є не лише фронт, а й тил, де Росія проводить свої інформаційно-психологічні операції.

«Через тиск на психіку вдається найкраще маніпулювати людиною, змушувати її вірити в ту чи іншу інформацію деструктивного характеру», – додав пан Коваленко.

Саме тому, вважає він, без шкоди тому, що відбувається, слід все ж таки більше, доступніше інформувати суспільство (а не тільки повторювати, як мантру, у щоденних зведеннях з фронту, що «ворог зосередив зусилля на повному захопленні…», – Авт.).

«Будь-яка державна цензура і пропаганда – зло. Але втрата державності і подальший тотальний геноцид нашого народу – зло непорівняно більше. Будь-яка держава, яка веде екзистенційну війну, впроваджує військову цензуру. І це правильно. Так робили США, Велика Британія та інші демократичні країни під час Другої світової війни. Іншого способу убезпечити суспільство від інформаційно-психологічних спецоперацій з боку ворога та перемогти в інформаційній війні не існує», – каже політтехнолог Дмитро Бачевський.

Війна – це завжди вибір між поганим і дуже поганим. Проте якщо ми хочемо вижити як нація і держава ми «маємо бути монолітними і дотримуватися єдиної лінії»

На думку експерта, на рівні держави було б доцільним створити якийсь Єдиний інформаційно-аналітичний штаб, який надавав би громадянам виважений аналіз та оцінку ситуації на фронті, в економіці, на міжнародній арені. Таким чином українці могли б отримати вичерпну інформацію з питань, що їх хвилюють.

«Державі слід посилити комунікацію із суспільством в тих межах, які дозволяють вимоги безпеки. Дефіцит інформації завжди призводить до появи чуток, домислів та панічних настроїв. Єдиний спосіб протидіяти цьому – задовольнити біологічну потребу людей в інформації, яка дасть їм відчуття захищеності», – стверджує пан Бачевський.

Олександр Коваленко переконує, що причина також і в людях: «Нагадаю, у нас є досить чимало непоганих аналітиків, їх демонструють по телебаченню, вони пояснюють доступно і цікаво, а головне – без ризиків для нацбезпеки. І з того, що вони кажуть – можна черпати все необхідне. Отже, строго офіційна форма спілкування силових структур – це одне, але є й пул, скажімо так, неофіційних спікерів. Чому певна частина суспільства до них не прислухається, чому споживає інформацію від російських пропагандистів?»

На думку експерта, є проблема з критичним мисленням та здатністю до елементарного аналізу: «На жаль, деякі українці нерідко формують свою думку, роблячи ставку на емоції, а не на холодний розрахунок. Бо так простіше і їх це влаштовує: знаходитися в постійному стресі замість того, щоб стримувати себе від зайвих емоцій».